Василь Гулик розповів майбутнім медикам, що він перебував на фронті у 2014-2015 роках, коли тривали потужні бойові дії. За його словами, українська армія у той час не була забезпечена технікою, необхідним одягом і взуттям, тому це був один з найважчих періодів у сучасній російсько-українській війні. У становленні військової міці велику роль зіграли волонтери, які стали опорою солдат і надійним тилом. Щодо медичного забезпечення, то всі бійці проходили навчання з надання першої допомоги і самодопомоги. Кожен був забезпечений особистою аптечкою, вмів використовувати підручні засоби для надання першої допомоги.

«23 грудня наша група йшла у розвідку. Під час цього завдання ми підірвалися на розтяжці. Кожен з нас вмів надати допомогу пораненим, завдяки чому всі, хто отримав травми, залишилися живими. Також надавали допомогу і під час поранень, отриманих внаслідок артилерійських обстрілів. Щоб не хворіти взимку ми часто пили чай з калиною. Цей народний засіб ми отримували з дому або від волонтерів. До речі, перетерта з цукром калина досі є актуальною для потреб військових у холодну пору. Щоб не хворіти на грип, ми також використовували імбир і лимон», – додав гість.

Ігор Тарнавський зазначив, що медиків на передовій у час його служби не вистачало. «Перші лікарі, які опинилися в той час в зоні АТО, взагалі не знали, що таке бойові дії, як і ми не знали, що таке війна. Ми поступово вчилися воювати, а лікарі вчилися рятувати життя в екстремальних умовах. Сьогодні фронт забезпечений усім необхідним, в тому числі медиками. Від себе хочу сказати, що важливо вчити солдат надавати собі допомогу і допомогу своїм побратимам на полі бою. Це може врятувати життя багатьом військовим. Ворог не очікував, що Україна, в якій була розвалена армія, зможе дати відсіч і захистити себе, але ми вистояли», – поділився своїми спогадами Ігор Тарнавський.

Присутні мали можливість переглянути світлини і відео з передової, щоденного життя бійців і бойових дій.

Гості наголосили на тому, що головне на війні рятувати особовий склад. «Ранений солдат – це солдат, який може стати в стрій, коли одужає. Щоб його винести з поля бою, потрібно докласти багато зусиль, тому медиків чи тих, хто надає допомогу, завжди повинні «прикривати» інші солдати, оскільки вони є легкою мішенню для ворога.

Хочу сказати, що місцеве населення в основному підтримувало нас. Коли ми мали надлишки продуктів, то підходили до місцевих і просили їх прийти на певну годину, щоб вони собі забрали ці продукти. Після того, як люди розбирали, що кому треба, нам казали: «Хлопці тільки не йдіть звідси. Ми обов’язково переможемо». Звичайно, що від місцевого населення ми також отримували допомогу. Було по-різному, але завжди потрібно любити свою батьківщину і вміти її захистити. Ми бажаємо вам стати висококваліфікованими лікарями і рятувати життя людей», – підсумував пан Василь.

Прес-служба Тернопільського державного медичного університету імені І.Горбачевського.